Великi Українцi
Меню сайту

Категорії каталога
законодавство [3]
персони [4]
це великі фігури? БЕЗСУМНІВНО але в якій сфері - скажіть самі

Наше опитування
Оцените мой сайт
Всього відповідей: 96

Головна » Статті » політика » персони

ОЛЕГ - КНЯЗЬ КИЇВСЬКИЙ

 

Степан Васильович Руданский

ОЛЕГ - КНЯЗЬ КИЇВСЬКИЙ

I

    Не у гості, а на кості

    Ходили ко­за­ри.

    Та не пи­во ж і їм бу­де,

    А кров та по­жа­ри!

    

    Вже зібрав­ся Олег віщий

    На вра­жу не­до­лю,

    Їде ко­нем білог­ри­вим

    По чис­то­му по­лю.

    

    Блищить бро­ня ца­рег­радська,

    Шолом аж па­лає,

    І кінь йо­го білог­ри­вий

    Соколом сту­пає.

    

    Олег їде чис­том по­лем,

    Грає білог­ри­вий, -

    Але хто ж то ко­ло гаю,

    Як мо­ло­ко, си­вий?

    

    Лиш па­ли­ця ко­ло нього

    Та гуслі без струнів…

    То ве­ли­кий ста­рець бо­жий,

    То віщун Пе­рунів.

    

    І Олег до то­го стар­ця

    Коня по­вер­тає,

    Через сідло пок­ло­нив­ся,

    Віщуна пи­тає:

    

    "Скажи мені, стар­че бо­жий, пе­рунів про­ро­че,

     чи жи­во я, чи не жи­во сплю­щу свої очі?

  

   
     І не бійся і не тай­ся,

    Я дар­мо не схо­чу,

    Я за сло­во прав­ди­веє

    Тебе озо­ло­чу…"

    

    "Та мені-то, - віщун ка­же, -

    Нічого бо­ятись,

    А зо­ло­том твоїм, кня­же,

    Не озо­ло­ча­тись.

    

    Не но­шу я срібла-зло­та,

    Князів не бо­юся,

    А що бу­де із то­бою,

    Я не по­та­юся.

    

    Щасливий ти, па­не кня­же!

    Недолі не знаєш,

    Та, як бу­деш уми­ра­ти,

    Мене спо­га­даєш.

    

    Слава твоя, кня­же, хо­дить

    Помежи зем­ля­ми,

    В Ца­рег­раді при­би­ваєш

    Ти щи­ти на брамі.

    

    Тебе, кня­же, не спи­ня­ють

    Ні яри, ні го­ри,

    Під то­бою за­ти­хає

    І синєє мо­ре.

    

    Твої броні зо­ло­тої

    Мечі не ру­ба­ють,

    І острії вражі стріли

    Помимо літа­ють.

    

    Під то­бою й білог­ри­вий

    Чинить твою во­лю:

    То літає, як ша­ле­ний,

    По вра­жо­му по­лю,

    

    То спи­ниться, як камінний,

    Як ву­ди­ла здви­неш, -

    А все-та­ки ти од нього,

    Ти од ко­ня зги­неш!"

 

    І по­ду­мав Олег віщий

    Та й не довіряє,

    Через гри­ву по­хи­лив­ся,

    Із ко­ня злізає,

    

    І кру­тую шию гла­дить,

    І став про­мов­ля­ти:

    "Жаль ве­ли­кий мені, ко­ню,

    Тебе по­ки­да­ти!..

    

    Таж ми ра­зом, вірний ко­ню,

    Вийшли з Нов­го­ро­ду.

    Разом пи­ли і му­ти­ли

    Дніпровськую во­ду.

    

    Таж ми ра­зом, вірний ко­ню,

    Пролітали го­ри

    І хо­ди­ли за сла­вою

    Аж за синє мо­ре.

    

    І, як щи­та в Ца­рег­раді

    Прибивав до бра­ми,

    На твоїх стре­ме­нах зло­тих

    Я сто­яв но­га­ми.

    

    Тепер годі, вірний ко­ню,

    Йди собі гу­ля­ти,

    А мені в твої стре­ме­на

    Більше не сту­па­ти!..

    

    У стре­ме­на не сту­па­ти,

    В сідлі не сидіти

    І з то­бою в чистім полі

    Вітром не летіти…

    

    Гуляй собі, вірний ко­ню!

    А ви, мої діти,

    У зе­ле­ну па­по­ло­му

    Коня одягніте,

    

    І да­вай­те йо­му пи­ти

    Із мої кри­ниці,

    І да­вай­те йо­му їсти

    Ярої пше­ниці!.."

    

    І вірнії йо­го слу­ги

    Білогрива взя­ли,

    А дру­го­го - во­ро­но­го

    Князеві по­да­ли.

 

Ілюстрації  до "Пісні про ВІщого Олега"
видатного художника Віктора Михайловича Васнєцова
(1848-1926) були виконані в 1899 році.
Вони надзвичайно гарні по колористичному рішенню.
Вживаючи акварельну техніку,
майстер використав локальні контрастні кольори,
привівши їх до єдиного гармонійного звучання.

II

    
   Ба, над­хо­дить і про­хо­дить

    Не час, не го­ди­на,

    Аж гу­ляє Олег віщий,

    Гуляє дру­жи­на;

    

    І срібнії й зо­лотії

    Чари ви­хи­ляє

    І давнії і новії

    Бійки спо­ми­нає…

    

    "А що ж кінь мій білог­ри­вий?"

    Олег за­пи­тав­ся.

    "Не пи­тай­ся, яс­ний кня­же! -

    Слуга обізвав­ся. -

    

    Давно уже білог­ри­вий

    Гуляє на волі

    Коло Дніпра ши­ро­ко­го

    На чис­то­му полі;

    

    Там вов­ки йо­го го­ду­ють,

    Птахи дог­ля­да­ють,

    Буйні вітри йо­го че­шуть,

    Дощі ви­ми­ва­ють.

    

    І на ньому уже, кня­же,

    Зіллям зе­ле­ниться

    Не зе­ле­на па­по­ло­ма -

    Зелена тра­ви­ця".

    

    І три­має Олег ча­ру

    Та й не ви­пи­ває,

    Похилився го­ло­вою

    Та й собі га­дає:

    

    "Не че­кав же мої смерті,

    Згинув білог­ри­вий,

    А де ж сло­ва твої віщі,

    Віщуне ти си­вий?"

    І поїхав Олег віщий,

    Поїхали гості.

    Коло Дніпра на бе­резі

    Оглядають кості.

    

    Там дощі їх роз­ми­ва­ють,

    Порох за­си­пає,

    І над ни­ми буй­ний вітер

    Траву хи­ли­тає…

   
 

    І Олег на білий че­реп

    Наступив но­гою

    І го­во­рить: "Спи, мій ко­ню,

    В мирі та спо­кою!

    

    Та не жа­луй на Оле­га,

    Що він те­бе ки­нув,

    Що без нього ти без сла­ви

    Серед по­ля зги­нув…

    

    Не на ме­не, ко­ню, жа­луй,

    Не на па­на сво­го,

    На віщу­на, ко­ню, жа­луй,

    Віщуна ста­ро­го!.."

    

    Але зна­ти, па­не-бра­те,

    Того не бу­ва­ло,

    Щоби сло­во віщу­но­ве

    Дармо про­па­да­ло.

    

    І ще кості білог­ри­ва

    Вода не об­ми­ла,

    Як га­дю­ка у че­репі

    Гніздо собі зви­ла.

    

    І тілько йно Олег віщий

    Череп нас­ту­пає,

    А га­дю­ка у че­репі

    Вже піну пус­кає.

    

    Олег че­реп нас­ту­пає

    З віщу­на сміється,

    А га­дю­ка у че­репі

    Вже пінить і в'ється…

    

    Олег мо­ву по­чи­нає…

    Скочив, як на му­ках:

    Йому в но­гу зас­мок­та­лась

    Чорная га­дю­ка.

    

    І про­мо­вив Олег віщий:

    "Твоя прав­да, си­вий!

    Згубив ме­не мій кінь вірний,

    Мій кінь білог­ри­вий!"



Ілюстрації виділяються вишуканим декоративізмом
та детальною розробкою народного костюму,
їм характерна виразна графічність, монументальність,
образність та символічність.

 
    Зеленіє на мо­гилі

    Свіжая дер­ни­на;

    Над Оле­гом п'є-гу­ляє

    Сивая дру­жи­на.

    

    І срібнії й зо­лотії

    Чари ви­хи­ляє

    І давнії і новії

    Бійки спо­ми­нає.


 

  

Джерело: http://bookland.net.ua/book.php?id=1252
Категорія: персони | Додав: gukrainians (19.04.2009)
Переглядів: 14613 | Коментарі: 6 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 5
5 Rorikfed  
В этом что-то есть. Буду знать, большое спасибо за информацию.
А зима не просто блиизко...

4 Lavirafed  
На мой взгляд, это интересный вопрос, буду принимать участие в обсуждении. Я знаю, что вместе мы сможем прийти к правильному ответу.
По моему мнению, это — неправда.
Какая редкая удача! Какое счастье!
Это весьма ценная информация
Прошу прощения, ничем не могу помочь. Но уверен, что Вы найдёте правильное решение. Не отчаивайтесь.
А ведь НГ все ближе!

3 exerge  
naderomareiz@gmail.com

2 ADleahhShuh  
Religion, spiritual

1 AAcandiShuh  
Sand castle building

Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Форма входу

Пошук

Друзі сайту

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0


Copyright MyCorp © 2019
Зробити безкоштовний сайт з uCoz