19 серпня 1926 р. українці-емігранти в Польщі створили Товариство імені Симона Петлюри, яке ставило за мету вшанування пам’яті С. Петлюри та представництво в судовому процесі. В структурі Товариства сформували Юридичну комісію, яка діяла в Парижі. До Комісії надходили документи, що спростовували антисемітизм С. Петлюри та його причетність до єврейських погромів. На адресу Комісії надіслали Заповіді українському козакові, копії брошур «Стережіться провокацій», «Євреї та Українська Республіка», відозву Уряду УНР «До єврейського громадянства і робітників на Україні», копію наказу Головної Команди військ УНР від 26 серпня 1919 р., копію відозви Головного отамана військ УНР С. Петлюри до українських військ від 27 серпня 1919 р. «Проти погромів», та інші матеріали.

Головна управа Товариства імені С. Петлюри проголошувала у своїй резолюції від 8 листопада 1927 р. з приводу вироку Паризького суду: «Вирок суду, яким виправдано жида (єврея. – Авт.) Шварцбарта, брутального вбивцю героя-борця Українського Народу – світлої пам’яті Симона Петлюри, є новою тяжкою кривдою для покривдженої української нації.

Проводирі жидівства свідомо неправдиво приписали українському війську погроми, які робили армія Денікіна, більшовики та звільнені більшовиками з в’язниць злочинні елементи; вони свідомо затаїли перед судом причини нещасних стихійних погромів на Україні, якими в дійсності були: відверта боротьба частини жидів проти українського визвольного руху, масова їх участь в червоній армії і в більшовицьких черезвичайках, що вбивали безліч українських патріотів, нарешті, вони свідомо неправдиво ствердили на суді, що соціаліст Симон Петлюра толерував погроми, тоді як в дійсності тільки завдяки його енергійній боротьбі з погромною стихією жидівство на Україні було врятовано від великих страт.

Погроми стихійно виникали на Україні в той час, коли саме українське жидівство спричинилося до зросту серед українського селянства та козацтва протижидівських настроїв, ставши активно в значній своїй частині на бік більшовиків, бо жидівська молодь заповнювала чека й найбільш надійні більшовицькі загони, що з найбільшою жорстокістю боролися з українським народом, спалюючи й руйнуючи цілі села, залишаючи за собою українські жертви, піднімаючи в тилу української армії проти неї повстання та провокаційно обстрілюючи українські військові частини в містах та містечках.

В своїй ненависті забули вони (євреї. – Авт.), що український народ в світлі часи перемоги свого визвольного руху під проводом Симона Петлюри прийняв жидів в свою державну сім’ю, як рівних, і на землях, политих кров’ю найкращих синів України, дарував жидівському народові національно-персональну автономію. – І все це вони забули для врятування брутального московського ката тільки тому, що він жид.